Тепле, сонячне фото…
Схожа на білий налив…
Під листям горіховим жовтим, -
Між теплих жовтневих вогнів.
Личко яскраве, привітне,
Чистесеньке, як оксамит,
Під сяйвом в призахіднім світлі,
Й позаду розмитий весь світ.
Оченьки сіро-зелені,
Мрійливі, прикриті зле́гка,
Дивляться прямо вглиб мене,
Чи, навіть, ще більш далеко.
По плечах розкинуті коси
Русяві із білим, пухкі,
Підсвічені західним сонцем,
Сяйливі такі і легкі.
Тонка, ледь помітна усмішка
В ніжно рожевих вустах.
Немов проглядається трішки
Шепіт в тихеньких словах.
Її темні брови тоненькі
На світлому личку, чіткі.
Футболочка темна, легенька
Вкриває плече, верх руки.
Нижче ховаються перси
Під темним оцим покриттям.
Блищить ланцюжок – може, хрестик,
Захований також десь там.
Яблучко мов припрошає.
Грайливо пита: «А зірвеш?»
Таке незрівнянне у сонячнім сяйві
Жовтих осінніх пожеж.
