Журавлем відкричала осінь,
Літом, бабиним відцвіла,
Долила сивини у просинь
І заглянула до села.
Там багрянці струсила з кленів,
У садках – де-не-де плоди,
Одинокі іще й зелені,
Не злякались вітрів, води.
Коли ж висипле з торби зорі
Ніч осіння, яка краса!
Простір стане напівпрозорим,
Місяць скибкою зависа.
Пізня осінь, хай не яскрава,
Часто купана у дощах.
Засинають дерева й трави…
Прагне спокою і душа.
Чернігів. 2.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Дуже гарно!!!
Я вже думала,гадала,де Ви пропали.Грішним ділом думала пішли в другий клуб...Рада знову Вас читати.
Успіхів Вам і наснаги!! Міцного здоров*я і гарного настрою!!!
