Нервів спіралі закручені,
Моток розривних почуттів.
Те що тримало, відпущене,
Убите недбалістю слів.
Вірити в диво так віддано,
Взявши за руку реальність.
А небо брехнею розірване,
Ми дивовижна непарність.
Так дивно, коли пусті очі...
Надії в пітьмі знаходиш.
Ти хочеш, а я вже не хочу...
Нічого ти болю не зробиш...
Байдужість полонить навколо,
Несправжністю рідні світи...
Як страшно, коли одне слово,
І з відчаєм ти вже на ти...
,але не кінець світу.Потрібно триматись в любому випадку. 
