Полину, за тобою я полину
На хмарах-кораблях у далечінь...
Нехай шаліє серце в ясну днину,
Нехай коханням розпотрошить тінь.
І синій вечір вхопимо в долоні,
На ґудз зав’яжемо думок шнурки.
Там, угорі, у зорянім полоні,
Залишаться лиш почуття палкі.
З тобою я здіймуся у висоти,
Земля вся звідти – наче хризоліт.
Піднесені, без ницості й турботи,
За нами – лиш легкий перистий слід…
3 вересня 2016
(с) Валентина Гуменюк
