А що, коли удвох ми утечемо?..
Від натовпу, від спеки, від всього…
Нема грошей? То душі лиш візьмемо,
В житті і так багато зайвого…
Я ж знаю, як ти морем завжди мариш,
Як любиш зариватися в піску…
Як піддаєшся ночі дивним чарам,
Коли під зорі - в воду ту, пінку…
Я знаю, як загадуєш бажання,
Коли летить кометою зоря…
І каву, по-турецьки, чорну, зрання –
У ліжко… ще підсолені тіла…
Я так багато вже про тебе знаю,
Так, наче ти сидиш десь у мені…
Можливо, за тобою підглядаю,
Набачилося, мабуть, уві сні...
Яка різниця... адже ми втікаєм
І душі зголоднілі вже злились.
Десь, автостопом, парочка блукає,
До неї лиш уважно придивись…
19 липня 2016
(с) Валентина Гуменюк
Ну коли так, то ЛГ пропала... Боюсь - разом з авторкою! 
І каву, по-турецькі,чорну зрання
