Ще несміливе, березневе сонце,
Щоки торкається легеньким промінцем.
Втішає душу, загляда в віконце,
Фарбує день яскравим олівцем.
Зима пручалась неминучій долі.
В обіймах переможного тепла.
Розтанула снігами в чистім полі,
Й струмочками дзвінкими потекла.
Кульбабка жовті стрічечки вплітає,
У коси неповторної краси.
І сукні золотаві одягає,
На свято триумфальності весни.
Т. Семенченко
