Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: КОЛИ СЛОВА НІМІЮТЬ - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олексій Благослов, 07.02.2015 - 18:56
німіють думи,клякне слово...і замовкають в нас вірші...в мене вже закрадалася думка ,що повернувся мій старий ворог -лінь.Ваш вірш розтавив всі крапки над і.із вдячністю мій експромт на Ваш чудовий душевний вірш http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556674
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, що заспокоїла Вас. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, Ольга! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хто пережив, той знає... Наталя Данилюк, 30.01.2015 - 23:15
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вас і не пам'ятати?! Це неможливо. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отже ми – на одній хвилі. Наталя Данилюк, 30.01.2015 - 22:48
Бувають моменти, коли збентежена душа замовкає... А трапляється, коли хочеться кричати віршами про наболіле!.. Правдиві роздуми. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, Сонечко з'явилося! Я так рідко бачу Вас останнім часом! Чи ми з'являємось на сайті в противофазі? Oleg Kolibaba, 30.01.2015 - 22:01
Це правда! Удар - і наші вірші замовкають. Слова німіють, говорять вчинки, а ситуація по великому рахунку не змінюється... Так, основне, що вірші йшли від серця і душі Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Йдуть, але з таким болем... I.Teрен, 30.01.2015 - 21:42
Гірко і страшно так говорити, але схоже, що і ця війна не обійде жодного українського двору, хоч звичайно хочеться більше говорити ...світлими спогадами, ...словами кохання. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... які все рідше вириваються з душі, через тягар втрат і болю... Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Наталочко, пишемо про те, що болить... Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Нірочко... Важкі часи.. majra, 30.01.2015 - 15:09
Аби писалися вірші!... Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Інколи, від болю вони замовкають... на певний час. Любов Вишневецька, 30.01.2015 - 11:53
Пречудові вірші, написані через серце...... Наш Клуб сяє ними, як небо.Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сонячна Любонько! Я завжди посміхаюся, коли бачу Вас на сторіночці. kostyanika, 30.01.2015 - 11:46
так, іноді так боляче душі, що ніяких слів не вистачить... правдиві слова! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша правда, часом не вистачає слів... Ніла Волкова, 30.01.2015 - 10:40
У нас ще не стріляють, але душа поранена тим, що діється, Світланочко! Сумно і важко - кільце війни все затягується на наших шиях, я це відчуваю.З тривогою Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме такі відчуття і тиснуть тягарем. Але мусимо триматися. Нам важко, а нашим хлопцям в сотні раз важче... |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||