Відчула подих вітру за собою
Такий легенький,мов той пушок летів,
Діждала осінь цю,та не з тобою.
Летіла в снах над ризами полів,
Світило сонце заревом яскравим.
Воно світило,та не те тепло-
Зникає вже кохання поміж нами,
Як осінь,що розтринькала тепло.
Живу щодень надією одною,
Щоб новий день приніс тепла весни,
Та навпаки не ходять пори року,
За осінню прийдуть вітри зими.
