Я по б’ю дзеркала, що бачать мене,
І в обломках дзеркал, не впізнаю себе.
Ранений звір і очі в сльозах,
Кров’ю, на тілі, написаний страх.
Біль в голові і мука в душі.
Очі сліпого, бачать усіх.
Тривожно на серці і хочеться чаю.
Ось що я бачу в обломках дзеркалі в.
Що ж це небесна кара мені!
За все що зробив, а може і ні.
За слово що сказане в гніві було.
За те що не знав, а може й хотів.
За все, просто так, для більшості дії.
В театрі життя, комедій і драм.
тільки відшліфувати треба 
