Двадцять перше листопада
Сніг пролітає,
Сиро і гидко,
Народ співає,
Горя не видко.
Козацька пісня
Ллється Майданом,
Люду.., аж тісно -
Стягами вбрані.
Народ ще нині
Не войовничий,
Слава Вкраїні
Волає тричі,
Героям Слава
Відповідає…
Бурлить держава,
Правду шукає…
Не мали й гадки,
Що це начало.
Душать порядки -
Брехні дістали…
Вже недалеко
Розстріли, сльози,
Мороз і спека,
Влада – заноза…
Усе частіше
„Геть!“ залунало,
Кремль злобно дише,
Вилупив жало…
Місто „мінтами“
Набитим стало…
Гилять кийками
Кого попало.
Палають шини,
Стріляє праща,
За Україну,
За життя краще.
Смерті за волю,
Гасла глибинні,
Долі по полю,
Маки невинні.
Символом стали
Червоні квіти,
Кров’ю упали
На землю діти…
В небо злетіли
Всі соколами
І закружили
Душі над нами…
Б’ються звитяжно
На барикадах,
Зляться продажні
Московські гади...
Рвуться гранати,
Стрелять рушниці,
Бісяться кати
В бурній столиці…
Сніг пролітає,
Кружиться радо…
Влада сконає
В зашморгу зради…
Під кінець згасла…
Героям Слава,
Цвістимуть рясно
Маки в державі.
21 листопада 2014 року
