ховаєшся у мокрому склі на краю лісу,
де закінчуються руки - там закінчується кругозір
і падаєш, падаєш, падаєш в квіти,
а всередині солодко й тихо спить звір
і від падіння нема синців, чи вчить тебе
чи вчить твоїх синів біль?
чи розплющуєш очі, коли прокидаєшся?
де закінчується сонце, коли помирає світ?
ти ніколи й нікого не запитаєшся,
замість відчайдушного крику - сміх
