Жаль... Не молодію...
Давно вже я вмію
Зерно відрізнять від сміття.
Дитячі чекання,
Юначі страждання
Полинули в "безвороття".
Прощаю... Втрачаю...
Близьких проводжаю –
Все більше нас йде в небуття...
Дозріли надії,
Бажання і мрії –
Прийшла уже осінь життя.
Не хочеться в зиму,
Бо там уже зримо
Розлуки наблизиться час.
Ілюзій не маю,
Лиш Бога благаю:
Якщо... – то, мов сон, водноча́с..
Не скніти! Не тліти!
До скону горіти
І в серце журбу не впусти́ть!
Душі не продати...
Віддячить... Віддати...
І... лагідний спомин лиши́ть...
Це не песимізм, це така світла філософія Це дуже гарне, це пісня - така народна... У мене виходить трохи схоже на "синенький скромный платочек" Дякую за ранок, що так гарно починається
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як приємно, коли РОЗУМІЮТЬ! Ви – мудра жінка!
Дякую!!! ЗАВЖДИ Вам рада! Приємного дня!