Закрию обличчя руками,
Забуду про те, що живу.
Складаються вірші рядками.
Здається, усе - наяву.
Та ні! Бо писала давно:
Про небо, зірки, про моря...
Усе вже не так, як було.
І я вже то, наче, не я.
Та все ж, дуже вдячна Йому
За цей подарунок - Життя.
Я світові крикну: "Живу!"
З усмішкою йду в майбуття.
