хмари дихають ультрамарином її вологого тіла
мов фламандські ромашки за вікном пухнастого неба
закохано плетуться золотим вінком Ісуса Христа
торкаючись розталих губ м’якочервоного озера
в якому соняшники народженої Венери
умираючи в саду безумства
тріумфально мертвоприкрашають руки сріблястого неба
музикою флорентійських кораблів 1485 року
2004
