З усіх чоловічих манер
і потисків рук,
і сміху,- я лиш від твоїх
отримую втіху.
З усіх облич і тембрів,
звертань і знаків.
не реагую, крім твоїх,
ні на які.
І як хтось, торкаючи
раптом, запрошує
перший, то тіло не бреше,-
Судомить, долоні
зводить, пече,
бо запах не твій і очі чужі,
не те повело плече.
