Так мляво обертаються думки в обіймах пообідньої дрімоти! Тихеньким порухом незримої руки вколисані усі мої гризОти; крізь стелю опускається небес шатро гаряче і сліпучо-біле, і у душі, як в юності, воскрес чекання щем і мріяння несміле...
ID: 328261 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 06.04.2012 21:09:57 © дата внесення змiн: 10.02.2014 22:41:23 автор: Антошка
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie