Несказане лишилось несказанним,
Доведене до болю відчаєм німим,
А бажане лишилось позад нами
Примарним білим маревом чудним.
А зорі плакали, котилися планети
У космосі незвіданих стихій.
Вірші писали зраджені поети,
Загублені у пристрасті жагучих мрій.
А море синє неслО свої хвилі,
Змиваючи весь бруд минулих літ.
А в небі все кружляли чайки білі,
Не стримуючи свій замріяний політ...
Життя бурхливе сміло вирувало,
Скрадаючи тихенько день за днем.
А наші душі догорали
Палким і пристрасним рудим вогнем.
дуже красиво.... заберу в обране))) одна маленька порада - в передостанньому рядку, на мою думку, було б краще "а наші душі мовчки догорали"... там трохи ріже вушко розмір рядків... не вистачає чогось....
Тетяна Весняна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам!!! 
