…Як мало Ви про себе говорили!..
Лиш мовчки опускали вії вниз.
А я була, мов звабниця Даліла,
А Ви тепер король, Ви вже не принц.
Несміло підіймали сірі очі,
А я в думках благала: «Обійміть!»
А дні уже на сто хвилин коротші,
Тому така безцінна кожна мить.
Ви чули як прискорено у грудях
Клекоче птах на вісім всіх октав?
Давайте ми обмежимось абсурдом
Незв’язаних сюжетів до вистав.
Придумайте одну просту причину
Чому Ви так глибоко у мені.
І може, відчайдушно я зупиню
На сто хвилин коротші світлі дні.
Я далі так не можу. Ви привили
Бутон із свіжих квітів в мій пустир.
Як мало Ви про себе говорили!..
Я знаю, - Ви інакше не могли.
як же я люблю оце звернення "на Ви", ще напевно після шкільного прочитання Пушкінського "Євгенія Онегіна", дуже хороший вірш Галино, що тут ще добавити, хіба що Ти мені своїм "вісім всіх октав" заставила задуматися над цим широким діапазоном. Я просто якраз слухав Лару Фабіан, так в неї голос у 4 октави. Це сила, а вісім - напевно безмежність
Halyna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Талант з величезної літери!!!!!!!
