Не обіцяй, не клянися в коханні.
Не обіцяй, бо слова - це як вітер.
Можливо, для тебе слова ці останні
І завтра не буде тебе вже на світі.
Не обіцяй, бо кохання мінливе -
Сьогодні кохаєш, а завтра вже - ні.
Не кожна любов пройде через зливи,
Пройде крізь вогонь, крізь вітри й повені.
Не обіцяй, бо долі все рівно
До тебе і всіх обіцянок твоїх.
Вона як захоче, так собі вчинить
І навіть не гляне на клятви чиїсь.
Чудовий вірш! Дуже натхненний і чуттєвий, хоча наганяє трішки смутку, зайвий раз нагадуючи нам про те людина - це лише жива істота, зі своїми мінливими почуттями, якій дуже важко побороти жорстокий натиск долі.
Але все можливо! Головне сила воля, бажання і натхнення!
Натхнення Вам у творчості, удачі в коханні, щастя в особистому житті!
Blondberry відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам велике! Мені дуже приємно, що ви мене зрозуміли Натхнення вам у творчості і житті!
і я люблю цю пісеньку, правда сумно
не маю морального права Вас коригувати, але вірш сподобався, тому я б трішки змінила останній рядок (і навіть не гляне на клятви чиїсь)
гарна ідея і присвячення, зворушує!
Blondberry відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую А так і справді гарніше буде Просто коли я пишу під впливом емоцій, то не завжди звертаю достатньо увагу на форму