Налякана вода твоїм мовчанням
І мрії причаїлися в кущах.
Химерна думка, а проте – остання
Розщеплена кришталиком в очах.
Якими ще незнаними стежками,
Піском пекучим під слідом твоїм,
Розстелиться й простягнеться над нами
Надія, яку майже ти доїв?
Залишились кістки... Стрибає привид,
Мов божевільний. Плаче на вікні
Останній сніг – такий блідий і білий,
Мов хлопець, що вертається з війни.
Оценка поэта: 5 ..."Залишились кістки... Стрибає привид,
Мов божевільний у тривожнi сни... Останній сніг – такий блідий і... Сивий, -
Мов хлопець, що вертається з війни.(Дуже гарний вiрш. Може, - так?)
Надя Чернослив відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Андрій, дякую
мені і ваш варіант подобається. але там вже плаче на вікні останній сніг...
дякую
так?) 
