Повертається воїн з полону,
Наче вік, там минали роки.
Зустрічають його біля дому
Односельці, і друзі й батьки.
Українців зібралось багато:
В тім краю — наче свято,
Кожний хоче героя вітати,
Тільки ні, не спішіть обіймати.
Не спішіть обіймати військових:
Від тортур їхнє тіло болить...
Не гоніть до життя неготових —
Не лікуються душі за мить...
Не занурюйте швидко у місто
І не кваптесь вести на концерт:
Для ворога змушено там виступали,
Якщо не вгодили — їх катували.
І в доміно більше грати не буду,
Звільнений свідчив,
Бо заставляли, і били у груди,
Про тригери він розповів.
Не спішіть обіймати військових:
Від тортур їхнє тіло болить.
Не гоніть до життя неготових —
Не лікуються душі за мить.
Правдивий вірш. 
