Бентежить душа без зупинки,
Якесь відчуття особливе,
Біжать помарнілі хмаринки,
Втікати зібрався вже й липень.
Вловила всі риси відразу,
Чому я малюю взаємність?
І знову думками втішаюсь,
Де фарби бузково рожеві.
Потому обпалюю крила,
На сяйво злетіла комашка,
Та швидко поникла у зблисках,
Хотіла кохання дивачка.
У полум'ї нащо згорати,
Якщо не знаходиш довіри,
Немов парасольки кульбаби,
Втікали амурові стріли.
Не треба уже здоганяти,
Зупинка дається не марно,
Бузок віддає аромати,
У тиші подумати варто.
Підказує зранена зрілість,
В моменти стійкого затишшя,
Не зникла нікуди чарівність,
Наповнена жінка... щаслива.
Слова - Liza Bird
Музика та виконання - SUNO
Музика створена за ідеї та промту - Aleksander Kharitonov (Xariton)
Філософський вірш.Не треба нікуди спішити, щоб мрії згоріли у полум"ї.З роками, у зрілому віці, багато проблем вирішуться швидко і правильно. Закохана жінка - щаслива...
liza Bird відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за чудове відчуття ідеї пісні.Натхнення Вам!