НАДВОРІ НАША СОНЯЧНА СЕВІЛЬЯ
ДЕ РИТМИ ТАНЦЮ ЗМІШАНІ В ВИНІ
І ТИ КНЯГИНЯ АНДСЬКОГО НАГІР‘Я
ЯКА МЕНІ У СМЕРКАХ НАДВЕЧІР‘Я
ЗАПАЛА ТАК ЯК ПРИСТРАСНІ ПІСНІ
ТЕБЕ УКРАВ НА БЕРЕГ ГВАЛКІВІРУ
ДИВИВСЯ В ВІЧІ КОЛЬОРУ МАРРОН
І В НИХ Я БАЧИВ ОПИРАННЯ ЗВІРУ
І ПОРУЧ ЯСНУ ВІДЧАЙДУШНУ ВІРУ
ЩО ЦЕ КОХАННЯ А НЕ ПРОСТО СОН
Я ТАМ ХОТІВ ТОБОЮ ВОЛОДІТИ
НА АНДАЛУЗЬКІЙ ЗОРЯНІЙ ТРАВІ
І ДАРУВАТИ НАЙСВІЖІШІ КВІТИ
І РАЗОМ З НИМИ ЛЮБЛЯЧІ ПРИВІТИ
СВОЇЙ ПРЕКРАСНІЙ ЛЮБІЙ ВІЗАВІ
ЦІ ЧОРНІ КОСИ НАЧЕ ІЗ БЕЗОДНІ
ЛАСКАВІ ПАЛЬЦІ І ЗАСМАГА ПЛЕЧ
УСТА ПУХКЕНЬКІ І ТАКІ ГОЛОДНІ
ТА ДИКІ ОЧІ ПАЛКО БЕЗТУРБОТНІ
МЕНЕ СКОСИЛИ ЯК ГАРЯЧИЙ МЕЧ
Я ВПЕРШЕ ЧУВШИ НЕВІДОМУ СИЛУ
ДО СЕБЕ В ДУМЦІ ЧЕСНО ГОВОРИВ
ЩО ВОЛЮ ВЛАСНУ ЧОЛОВІЧУ МИЛУ
ВІДДАТИ ХОЧУ ЦЬОМУ НЕБОСХИЛУ
І ЗДАТИСЬ ЖІНЦІ ЩО Я ПОЛЮБИВ
А ТИ ЛИШЕ СМІЯЛАСЯ ЗУХВАЛО
І ЗНОВУ СТАН ХАПАЮЧИ ДО РУК
Я ДУМАВ САМ БАГАТО А ЧИ МАЛО
МЕНІ КОХАННЯ ЮНИМ ПЕРЕПАЛО
І ЧУВ Я В ТЕБЕ ЯРИЙ СЕРЦЯ СТУК
20.08.2025
