Маків'я горем одцвіло,
Ранкові роси крові впились,
Там, де розстріляне село,
Лише святі усі молились,
За те, розстріляне село...
На хрест розпяте разом з Богом,
У ріки смерті одяглось,
В гірких медах, що за порогом,
Би воскресіння відбулось,
У тих медах, що за порогом...
Офіра й ладан, дикі сливи,
Вітрами зламана лоза,
На груші сивій чорні гливи,
Кадило й миро та гроза...
На груші сивій чорні гливи...
Такі рясні й такі зухвалі,
В туманах ранніх з молоком,
Що відлітали далі й далі,
У диких бджолах за селом...
Все відлітали далі й далі...
Святився образ на удвірку,
Хрестився хрестик із млинів,
Хтось замаїв маків'ям хвіртку,
А хтось медами напоїв...
На тім хресті, що із млинів...
У тій, страдальній водоверті,
У морі болю та розрух,
Думки зболілі та відверті,
У пазлах із Господніх мук.
У морі болю та розрух...
ID:
1045100
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.08.2025 14:33:47
© дата внесення змiн: 05.08.2025 14:33:47
автор: Леся Утриско
Вкажіть причину вашої скарги
|
