Літечку вклонюся молодому,
Що пливе в заквітчані двори,
Що дарує праці чесну втому
У червневі свіжі вечори.
Літечку, де липа медоквітна
НектарИ для бджілок розлива,
А в лісочку – ягоди-лелітки
І пахтить ромашками трава.
Пригадаю літечко далеке,
Де у селах – пил від череди,
Матіоли пахощі, лелеки…
І до хати не спішиш іти.
А до ночі у дворі, в городі
Надивляєш квіти і плоди…
Вже й вечірня зіронька зіходить
І пливе рогатий молодик…
Тихе літо – подарунок Бога,
Що в житах цвірінькало, цвіло…
Не гули розлючені тривоги…
Прилітай, ти ще не відбуло!
Мирне літо, повертай додому!
Знов почуєш рідні голоси…
Наше літо в краї дорогому,
Сповнене надії і краси.
*****************
Червень тихо бреде шпоришами, покосами;
Засміялись черешні, политії грозами;
Аромат полуниць сонцехвилями-маревом,
Мліє сонна земля, вмита літніми чарами.
Вже й Зелені свята плинуть хмарами, водами;
І пишніє наш край і полями, й городами;
Листом-зелом оселі убрані, заквітчані…
Ми з тобою також теплим літечком звінчані.
КартоплІ зацвіли, і жасмин, і півонія…
Літні дні прибули – мила серцю гармонія;
І зітхає земля, щедрим плодом вагітная,
Хмари кроплять поля і скоряються літові…
Кожна гілка цвіте, кожна квітка всміхається,
Літо долі гряде і плодами пишається…
А громи десь гримлять за полями, за мріями,
І землиця, і мати чекають з надією…
