́Притомний та не зразу-
Тремтливий від екстазу,
У кирзових чоботях,
З думками на льоту,
Бігцем!-( на хлопський погляд
Від відчуття свободи) -
Летів павич героєм
До небезпек в порту,
Щоб обміняти ноги
На радість і тривоги,
На терен вздовж дороги
І жовтого коня,
Аби набути силу,
Яку життя зносило,
Дощем до ніг прибило,
Мов тінь бороданя.
Марку, масну й солону
І сіру,як ворона,
І довшу від прокльонів
За Тихий океан.
А був би він квадратний,
Як плитка - шоколадний
Шукав би місце сили
Між перших християн...
