Дим спустошив кисень в моїх легенях,
Так інакше : бо'лю мні та''к, не чути.,
Щось повільно стрілки годинні б'ються,
Одна по одній.
Говорять про час, що затих в роздум'ї :
Як життя зробити мені міцніше?
І за що, я маю ,пред-ким, вклонятись?
Силам я - вільний!
І' я зно'в , болю', так дире'- триво'жність,
У думка'х лише' тільки по'вний бе'злад,
І своє, диха'ння а-ні'ж- хвили'ну,
Стри'мую чо'му-сь..
Лиш я знов себе нового' буду'ю,
На'че в і'нший, ви'міро-все'світ ба'чу,
Тим реальність : картина, чомусь , - поза'ду,
Певно: втрачаю..
І це відчуття вже 15 років,
Злива думок, та ли'ш ,я на місті сто'ю..,
І'не мо'жу я ми'слити зу'пини'т'ись,
Хо'чу майб'утнє..
