Торкнись до ран — і пальці запечуть,
Як шрами, що не ніяк не заживають,
У венах почорнілих, тихо ехом звуть,
Сторінки душі… Які не відкривають,
Голка, як сповідь, ляже під шкіру,
Вмить, розріже спогади на звук.
Я малювала щастя й власну віру,
На скрижалях обману, розпачу і мук.
Ця мітка — сльози. Ліній — крик,
Цей контур — слід твого ім’я.
Я відчуваю серцем : Біль не зник,
Він тільки виріс… У малюнках дня.
Коли фарба змішається з кров’ю,
Кожен штрих — наче долі наступний удар.
Я сховаю історію … В тіні чорних узорів,
Щоб ніхто не читав між рядків календар.
Ти проведеш по тату моїх пальцями,
Мов по картах … Забутих доріг.
Вздовж спини, як вісімка кружальцями,
Наче там … Нескінченності, нашої слід.
Біль не зникне-це щось безперервне,
Він вростає ударом у контури ліній.
Моє тіло… Більше говорить за мене,
Там, де слова … Вже навіки безсилі…
