Я все біжу від війни,
Але вона наздоганяє мене скрізь, -
Куди б я не приїхала, вона вже біля мене.
Зранку ти прокидаєшся, вона вже знов тут.
Хтось гадає, що війна - це тимчасово.
Але...
Вона весь час поруч - століття, віки,
Вона нікуди не дівається, вона завжди з нами,
А ми весь час на ній.
Тож виникає питання -
Чи можна існувати, жити, кохати
Під час війни?
Багато хто каже, що потрібно
Дочекатися перемоги, а життя вже потім.
Але...
Якою буде перемога? Який в неї присмак?
І чи буде це перемога?
Тож якщо чекати, можна тоді взагалі
Втратити все, назавжди!
Для когось мир і зовсім вже не настане,
Він не зможе побачити, відчути та скуштувати його...
Що ж він залишить після себе?
Що залишиться після нього?
Спогади? І все?
А хто буде згадувати, якщо
Після нього вже нікого не буде?
Герої не вмирають?
Хибна думка. Вмирають всі, навіть герої.
Але для чого? Хіба не краще жити,
Радіти сонцю, народжувати та виховувати
Своїх дітей, тонути в радості їх очей!?
Якщо весь час зупинятися та очікувати
У боротьбі на краще,
Воно просто може не настати,
Не прийти до тих, хто не може бачити
Нікого й нічого, крім війни.
Адже у прагненні перемоги (якою ціною?)
Ми можемо втратити все,
Навіть самих себе.
Тож війна на якій ми живемо,
Яка триває все наше життя,
Не може нас зупинити від бажання бути людьми
З усіма людськими негараздами, забобонами та прагненнями,
Головне з яких - залишитися на цій землі
Не просто спостерігачами, а її володарями,
Бо ж ця земля - наша, наших предків,
І не може бути ніяких "післяперемог".
Ми живемо тут, у цьому тілі лише один раз,
А іншого не дано, тож вже треба починати жити.
Очікування - смерть.
25.02.2025 10:45
Однако умереть ради чего-то/кого-то всегда было легче, чем продолжать жить, несмотря ни на что. Стоит отметить, что сейчас много живых мертвецов, которые вложили всю свою душу в определенные эгрегоры, не задумываясь о последствиях.
Согласна. Легче всего - умереть, ни о чём не задумываясь, остаться героем. Хотя истинные герои живут, не смотря ни на какие трудности, сцепив зубы и сжав кулаки.
Герои появляются только тогда, когда кто-то совершает фатальные ошибки, и именно им приходится их исправлять ценой собственной жизни. Как по мне, лучше бы их не было, просто оставались живыми людьми. А отбирать землю кто будет? Тоже герои?
Скоріш це проза, роздуми про наболіле,
ви праві - слід жити, але проблема в тому, що не дають же,
реально вони й слова не варті, але займають якісь посати в віртуальній державі, яка певно на папері і лише для того, щоб їх збагачувати.
Talia відповів на коментар oreol, 12.03.2025 - 22:21
