На м’яких лапах підкрався понеділок
Тихо ідучи, немов до жертви, лев
Розслаблено лежало ще у ліжку тіло
І ледве чутним за вікном був шум дерев.
Роса котилась по ромашковім стеблі
І ранок свіжий готував для дня обнову
В цей день не йдуть у море кораблі,
А тут новий робочий тиждень знову.
Туман стеливсь, неначе біла хмара,
Спускаючись на землю з висоти
І день новий, здавалось, як примара,-
Та він миттєвість перед кроком до мети.
І кличе він вперед, немов незрима тяга,
Як вітер з півдня в простір степовий
Кави філіжанка: бадьорість та наснага
І спокій за плечима і знову в бій новий.
