В кратері моря,
В кратері світла,
В сон загорнулося
Бабине літо!
Треба-но ближче лягти
І на воду
Довше дивитися,
Як кінь Ланцелота!
В шахи ховатись
Від синіх китів,
Оком світити,
Між бронзових брів,
Чути як риба
Виходить на шлях
Й мідну луску
Залишає в кущах!
Треба-но вкрасти
Себе від марноти,
Смуток залишивши
Вежам самоти...