В сентиментальність Его
Сховалось! Ніч без сну
Летіла в аперолях
В розхристану сосну.
Ловили ранком тишу,
Губився в морі слід,
Гукав я: – ПараклЕтос!
Допоки він не зблід.
І впав зеленим шовком
На збіжжя у візку,
Де човників багато
На березі в піску.
В краю краси і крику,
Під ясенем густим,
Із смаком базиліку,
Де завжди дощ рясний…
