Поганине порфіроногий -
Монгольських казок Карабас,
Кумис не п’є мій розум вбогий
У будяках в останній час.
Поганине! - Бабак безцінний
В краях, де завжди цар незмінний,
Де завжди зраджують раби -
Споглянь мурзу!
У цій виставі
В жнивах кривавих список сталий,
До скель тулюсь крилом Дедала
Допоки тліє світ внизу…
