Стихли крики і постріли бою,
Сонце котиться в даль золоту.
В полі соняшник, квітка героїв,
Жовтим сяйвом горить, у цвіту.
Бачить символ і свідок трагедій
В літній тиші з минулого сни, -
Екіпаж на маневрі прогледів
Випад смерті в атаці війни.
Командира боєць не дослухав,
Розвернути машину не зміг.
Жовтий соняшник, квітка розлуки,
Від розриву снаряда приліг.
Вечір вийшов в серпанку густому
І суцвіття закрив золоте.
Із "тридцятки" механік додому,
До сестрички уже не прийде.
Тільки в темряві голову далі
Розвернув проти ходу Ковша
Жовтий соняшник, квітка печалі,
України безсмертна душа.