Коли зорі багрянець подих перехоплює,
коли ранкова тиша арфою бринить,
коли чуття Любові душу переповнює
і кров, пульсуючи у жилах,стугонить,
коли на повні груди дихаєш, бо дишеться,
коли дорогою упевнено ідеш,
в однім пориві аркуш списуєш, бо пишеться –
лише тоді ти не існуєш, а живеш…
с.Кочубеївка
12 грудня 2017 р.
