Трава шепоче під ногами:
«Чекай мене, моя кохана!
Пройдуть жнива, опаде лист
І хуртовини мине свист,
Сніги розплачуться від туги,
Розділять сум на водні смуги.
І зорі коло обійдуть
Твоє вікно. Просохне лють
На сонячнім новім теплі.
І я повернусь навесні».