| Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Білогай: У кожного в серці зоста́лась хатина - ВІРШ | 
|   |   UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії | 
|   
 
 
 | 
 
 
 Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.. КОМЕНТАРІ Ярост Зандр, 20.01.2025 - 22:59До глибини душі зворушливий вірш. "зміліла родина" - то у саме серце б'є.     Красно Вам дякую. Сокол, 28.02.2023 - 18:38Коли розмовляєш з людьми, на першому місті зажди стоїть Земля, Україна й Рідний Дім.       Тетяна Білогай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Нехай так буде і надалі   Lesya Lesya, 28.02.2023 - 13:25Хвилююча розповідь у Вас вийшла.   А в мне таке відчуття, що покинута хата , поки ще цілі вікна і двері, жива, і виглядає, хто прийде. І навіть знає, що з неї винесли господаря , який її ліпив, як ластівка гніздечко, все одно на когось чекає. Ніна Незламна, 27.02.2023 - 17:59      Гарний,душевий вірш!  Рідна хатина,як святиня....де завжди можна спокій знайти.  Дякую!   Тетяна Білогай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Нічого не варта, так. Дякую вам   Наталі Косенко - Пурик, 27.02.2023 - 13:57Мудрі рядки і до глибини душі зворушні. Дякую Вам, за такий проникливий вірш.       | 
 |   
 | ||||||||||||||||||||||||||