Там немає війни,
там, за обрієм,
поміж птахами,
Десь летіти,
махаючи швидко руками
І кричати про зради,
про ниючий шум,
Вибачати себе
за набридливий сум...
Там немає війни,
там так тихо,
що хочеться вниз,
Вийти з себе,
із світу, із часу,
на тьмяний карниз,
Щоб із нього побачити
сірий асфальтний кінець,
Навіть пси
від нудьги
не кусають змарнілих овець...
Там немає війни,
там салюти,
там плинність моментів,
Дещо плямами змазана доля
і чіткість процентів
Чистоти,
що хотілося б мати,
якщо вже живеш,
І якщо все ще маєш
пунктири
встановлених меж.
Всі ці межі за розписом,
віра у розклад і владу,
У незмінність життя,
у погони,
в електрику.
Стаду
Пахне м'ясом,
жадається жертв і смертей,
Та й по тому нікого...
нікого
із справжніх людей...
Там немає війни,
там тіла,
бездушевні,
слухняні,
Трохи сонні,
облізлі,
в бездумному стані
Ходять, ходять, гниють,
наче мертві і темні.
Там немає війни.
Там немає.
Всі звиклі,
системні,
Всі - частина,
шматочок,
всі плями на синьому тлі,
Щось скуйовджене
дрантям
лежить на столі,
Де хірург
дико п'яний,
аж видно
прозорі білки.
Там немає війни.
Там у небі літають птахи.
ID:
959741
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.09.2022 20:32:48
© дата внесення змiн: 14.09.2022 23:09:19
автор: Аарон Краст
Вкажіть причину вашої скарги
|
