Прихилився до серця вечір,
За день втома лягла на плечі,
Спомин я той в душі сховаю,
Що тебе до цих пір кохаю.
Стали весни уже листопадом,
Ми осіннім блукаємо садом,
В небі десь журавлі голосять,
Все було, чи нам так здалося?
І навряд чи зустрінемось знову:
Рушив поїзд з перону Любові,
Та тумани про все те знають:
Не забув ти...? І я пам'ятаю...
Галина Грицина.
