«Бог створив всіх людей козаками,
але деякі про це забули»
Українське прислів’я
– «Куди летить, козаче,
твій кінь в далеку путь?
Твоя матуся плаче
і сестри сльози ллють…»
– «Та що за біда?
Та що за біда?
Та що за біда, їй-богу?
Здолаю цю дорогу,
а там – куди-небу́дь...»
– «Куди ти, поспішаєш,
мов шляхом крутить біс?
Твій кінь давно кульгає,
навколо – темний ліс .»
– «Та що за біда?
Та що за біда?
Та що за біда, їй-богу?
Приладимо підкову,
у коваля колись...»
– «У небі ворон краче,
кровить вже голова.
З надією на краще
ледь кулю не піймав?»
– «Та що за біда?
Та що за біда?
Та що за біда, їй-богу?
Хоча, скоріше всьо́го,
на цей раз, ти права...»
– «Своє життя прожити –
не поле перейти.
На цьому й тому світі
без мене – ні́куди...»
– «Хоч кров не вода,
та що за біда?
Та що за біда, їй-богу?
За військом з-за Порогу,
на схід на допомогу
нам, козакам, іти…
Поглянь лише навколо –
підводяться з землі
усі, хто в ній, відколи
у битвах полягли.
Бійців поза плечима
стоїть безмертна рать.
З нас кожен побратима
приіхав обирать.
Сама ти знаєш, Смерте,
що ті, хто ліг в бою,
усі підуть в безсмертя,
як зараз я стою.»
Мов провела в дорогу.
заклякла Смерть, мовчить,
а з далини звучить:
– «Що за біда, їй-богу?»…
