|
(iз циклу «ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ»)
М.: Зацвіли тюльпани дикі при долиноньці.
Тішить зір Землі та Небу цвіт в краплиноньці.
Загубилися між трав у чистім полечку,
Виграю́чи дзвоном сонячну співаночку.
Враз черленії голівки похилилися,
У задумі тихим сумом зажурилися:
«Прийдуть люди, ласо глянуть - закохаються,
Чи життя у нас забрати не спитаються...»
Не ламайте...
Не зривайте...
С.: Глянь, мій друже, в світі милім, Богом створеним,
Все росте в теплі, у кольорі чудесному…
Потурбуйсь про розквіт, щоб не став загубленим,
Щоб жили ми в крáю дивному, чарівному!
Пробіжися по долині, красним полечком,
Другом будь із краєм, єдністю душевною!
Бережи цей світ і дбай про нього з серденьком!
Те, що маєш всереди́ні – будь ЛЮДИНОЮ!
Не ламай, ти...
Не зривай, ти...
М.: Зберігаймо, що для нас не нами створене!
Хай захланністю не буде переоране!
Не спотвормо світ, бо тільки це й уміємо -
Нищим, «жнемо», гасимо, розруху сіємо!
Чистоту душевну та залили злобою!
Ненаситно дні харчуємо жадобою!
Схаменімося, бо час земний минається!
А людина, поміж тим, життям не кається...
Не ламаймо...
Не зриваймо...
С.: Глянь, мій друже, на землі, що стала Ненею,
Ми на ній живемо, ми ж і їй віддячимо:
В єдності засіймо скрізь поля пашницею,
Ви́рубати ліс наш не дамо – зупинимо.
Посадім дерева, щоб квітчалась квітами,
Щоб пташки злітались, щебетали радісно.
Дбаймо про річки й наповнимо їх рибами...
Щоби за майбутнє нам не було совісно...
Бережімо...
Разом дбаймо...
Марія Дребіт – Світлана Маланка-Баліцка.
26.04.2021. Португалія.
ID:
912178
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.04.2021 10:17:52
© дата внесення змiн: 06.01.2026 00:43:26
автор: VIRUYU
Вкажіть причину вашої скарги
|
