Серед кленів і дубів, є одна стежина, що веде не до скарбів, біля джерела, можна там знайти грибів, шляху середина, серед трав”яних горбів, папороть цвіла! І не відвести очей, не зробити кроку, скільки днів чекав й ночей, довгих-довгих літ, що твій погляд обпече, ця краса нівроку, ніжно лоскотав плече, папороті цвіт! Милувався п’ять хвилин, загадав бажання, посміхнувся, зробив крок, тихо в далечінь, безліч в кожного причин, для розчарування, шлях вказала до зірок, папороті тінь!
