А небу так від нас тепер біжиться
вином із посуду й на стіл, і далі
зі скатертини. Візерунком лиця,
чи хмари, що утоплені в печалі.
І свідками униз впадуть бокали,
В глибоку Осінь, як на дно у році.
Ми попрощались до зими. Не знали,
не переплисти цю глибоку Осінь...
