Найкраща книга на столі
Читаю й перечитую все знову,
Я п'ю Тарасові вірші
Неспішно з ним веду розмову.
Про злу недолю і неправду
Про кріпаків і москалів,
Але найбільше про Украйну
Та про Дніпро, що так ревів.
До наших стукає сердець
З віршами йде у кожну хату,
Народний геній ,Кобзаря творець
Його не можна забувати.
Слова жалю,слова любові
Його думок високий лет,
І свята правда в кожнім слові
Він наш український поет.
Вірші його піснями заіскрилися
Долинули до кожної душі,
Для України сонцем засвітилися
Тарасові нев'янучі вірші.
Пасе малий чужих ягнят
У бур'янах ,що за селом.
І про сестер малих дівчат
Що в наймах пану б'ють чолом.
Згадав братів, що в наймах вікували
Та гнули спини на панів,
А потім стали москалями
Отак і вік їх пролетів.
Про ту калину, що в долині
Цвіте і прагне сонечка,
І про дівчину у свитині ,
Що до козака горнеться.
Мріяв Шевченко ,щоб ми всі
Жили у вільній Україні,
Щоб згинули всі вороги
А ми завжди були щасливі.
Вже 200 років він із нами
Вже 200 років він в душі у нас
До нас поезії стежками
Іде з пророчими словами
Духовний батько наш Тарас.́
таки Тарас живе меж нас
Чудово! 
