Любов, та безперечно є.
Пів року, тиждень, дві години.
Що зверх того – гріхом стає:
Ліпити ідола з людини
І поклонятись сліпо? Вмить
Осуде Бог таку оману
І, праведно змогли щоб жить,
Людину змінить враз кохану.
І вже в тих самих берегах
Вода буяє зовсім інша…
Кохання зникло? Хто сказав:
Що живе в серці – завжди наше.
