Ти була там, де майже й я
В безодні темній та пустій
Де погасає світло дня
І серця голос вже німий
І ріжуть пагони надії
Усе, що було та зника
Лишень у сутінках зневіри
До самоти все ж не звика
А я не був там, де була ти
Де не рятують навіть лати
І куль свинець говорить сміло
Останній глузд втрачає тіло
Ятряться рани всі відкриті
Старі, нові і ті, яких могло б й не бути
Ховає ніч всі щастя миті
Як далі жити?
