Ви не знаєте правди тому, що не хочете знати.
Ви в омані тому, що вам зручно в омані. Бо в ній
Ви знаходите привід ніколи не відповідати
Перед Богом і перед собою за крок кожний свій.
Ви — раби, несвідомі, дешеві, продажні повії.
Ви за будь-яку кість совість, голос, будь-що продасте.
І коли вас ґвалтують, ви терпите мовчки в надії,
Що вам ще кинуть кість. Це одне, що для вас є святе.
Ви продажні, бо бідні? Брехня! Бідні ви, бо продажні.
Ви — ланцюжні собаки. Тож скиньте свої ланцюги,
Мабуть вперше в житті, не вагаючись, вільно й відважно.
І побачте, хто справді вам друзі, а хто вороги.
Я звертаюсь до вас, несвідомого електорату,
Бо я хочу, щоб скрізь переміг глузд здоровий скоріш,
Хочу я перемоги добра, і не хочу я втрати
Перемоги цієї від того, що кинуть вам гріш.
Підійміть свої дупи! Ви — люди. Ви — не біомаса.
І хоч раз у житті поведіться не так, як завжди!
Бо інакше країні гаплик. Бо нема більше часу.
Перший раз у житті підійміться та йдіть не туди,
Де побачите кість, а туди, де шляхетність, свобода,
Справедливість і правда, де є не тваринне життя,
А людське. Припиніть бути гиччю, баластом народу.
Поміняйте свідомість свою і своє сприйняття.
08.08.2017, Київ
Із циклу віршів "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html
ID:
794185
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.06.2018 07:47:36
© дата внесення змiн: 03.06.2018 07:47:36
автор: Петро Рух
Вкажіть причину вашої скарги
|
