* * *
Ти пам’ятаєш, літо гомоніло,
Дзвінкими грозами за обрій в даль плило.
А нам в душі тоді тепла хотілось
І те омріяне щоби колись збулось.
Ти пам’ятаєш, маки відцвітали,
У тих житах де нива колосилась.
Де на ромашках щастя нагадали,
Там де трава у лузі похилилась.
Ти пам’ятаєш, зозуля накувала,
Там у гаю прийдешніх літ багато.
Одну стежину, щоб доля відшукала,
На тих шляхах де завжди буде свято.
Ти пам’ятаєш, сонечко всміхнулось,
У тій веселці барвами заграло.
Може й не все у тім житті відбулось,
Лише не все у тім житті згадалось.
19.06.2017(Михайло Чир)
