Зойкнула тиша від скрипу ніг,
владарює Землею король Білий Сніг.
Підлеглі від холоду зціпили зуби,
а він потішається на повні груди.
Усе ніби світло, врочисто, святково,
кили́ми омани лягли по довкіллі.
Та душі шукали тепла терміново,
і лаяли погоду нужденні.
