ні любови – нічого.
нікого немає поруч. так темно й тихо,
лиш чути, як скрегоче в грудях розбите серце.
мій час минув. вже й я нічого не чекаю,
й мене – ніхто. вщухають мої плачі,
займається день новий,
і життя моє теж здається зовсім новим, чужим.
як довго блукав морем мороку,
де повно нічних страхіть!
і всі ті страхіття сам учинив живими.
кожен має свою причину жити,
кожен має свій голод до цього життя, дитя.
кожен тішиться мріями. то не була любов.
в недосяжності, в нещасті, – ой, в недолі так довго!
аж тепер відчуваю, сам не тямлю чому,
так сильно та сумно: я покотився вниз,
буде мені наука, що ніколи не знадобиться:
ти можеш любити, можеш горіти,
лиш коли так має бути,
та коли б так не мало бути, нічого б і не було.
так, в моєму житті стався великий вивих.
це не була любов, це не було життя –
так, я свідомий того, і ставлюсь до того так.
ти платиш свої податки, оренду і все таке,
аж бачиш: нема чим платити – витратив все до копійки,
думаєш: "ну, що тепер?"
виконуй закони джунглів,
якщо ти голодний, і якщо ти хижак.
кажуть: "що тебе не вбило, те й загартувало" –
так і ти всім кажи, а тримайся бадьоро й гідно.
що ж, коли зрада? життя – легковійна дівка,
не зважай. воно схильне до зради,
а крім життя насправді не зраджує ніхто.
з замерзло-кам'яним розбитим серцем
стогнеш, немов божевільний. з тебе обдерли все м'ясо,
твою душу обдерли так само;
здається, ти вже помер.
та хто ж тоді журиться й плаче?
ти журишся й плачеш, отже ти досі живий.
що ж, ти блукаєш, не знаходиш собі розради.
зрада, зрада! ходить слідом, як тінь.
краще б ти вбила. це життя, легковійна дівка,
досі з тобою. життя в нас одним-одне.
чи ти виграєш, чи програєш – це твоя одинока пара.
так, це твоє життя, хоч бажав би мати їх дев'ять
за творами: reason to live; betrayed, kiss
ID:
759108
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 07.11.2017 00:00:09
© дата внесення змiн: 07.11.2017 11:24:09
автор: Crystal view
Вкажіть причину вашої скарги
|
